Коротко, але змістовно про історію і символіку свого села сказала Требухівська поетеса Надія Тимофіївна Кольцова у своєму вірші Требове село. В сяйві зоряного неба народилась мрія в Треба Збудувать собі оселю, влаштувать нове житло. Мрія зоряна здійснилась і на світ благословилось У лісах під Броварами наше Требухів село. З Горочан і Маковію із Шелухи, попри мрію, Починалась Україна на початку всіх віків… Дьоготь гнали, хліб збирали, з ворогами воювали, Щиро богові молились за майбутнє дітлахів. Промайнули вже століття. Бурі, війни, лихоліття… Зникли ліс, олені, острів, зникла Стариця - ріка. Та не зникли Горочани, Маковій і їхні чари, Требухівці роботящі й до села любов палка. На гербі села злилися і на вік переплелися Церква, олень, сонце й небо, і пшениця золота. Тут уся моя родина і кохана Україна, І коріння і насіння і найкращії літа. Твоє село - твій дім, вулиці села - твоє подвір'я. Докажи що ти хазяїн цього чудового села. | Рідний край «Стан довкілля того чи іншого краю завжди багато в чому залежав від способу життя й господарювання його людей. Рідна природа входить в нашу душу, як колиска буття, як чисте джерело, з якого ми вперше напилися живої води, з якого ми взяли й радісне пробудження далеким ранком нашого дитинства, й чудову мелодію рідної пісні, й казку…, й думи про життя народу. Природа рідного краю: верба над тихим ставком, тополя над шляхом…, запашний луг, жовте пшеничне поле все це не просто середовище, в якому росте, зводиться на ноги й робить перші кроки по Землі маленька людина – це тисячі найтонших коренів, що беруть і несуть життєдайні соки до гілок і листя, й розквітає могутнє дерево – людина». В.О. Сухомлинський видатний український педагог Щастя. Занапастити природу не можна. Можна лише загинути разом із нею. Природу знищити легко, відновити неможливо. Щастя – це бути з природою, бачити її, розмовляти з нею. Патріарх Московський і всія Русі Алєксій. |
Наше село >